Методологія та дані

Big Mac майже однаковий у всьому світі та продається в місцевій валюті, тож це веселий та інтуїтивний еталон купівельної спроможності — його популяризував «Індекс Big Mac» від The Economist.

Наш головний показник ділить місцеву мінімальну зарплату на місцеву ціну Big Mac. Обидва значення в одній валюті, тож для співвідношення не потрібні ані курс обміну, ані коригування за ПКС — це робить рейтинг важко оскаржити.

Коли країна публікує лише місячний мінімум, ми переводимо його в погодинний за встановленою кількістю годин на тиждень × 4,33 тижня і позначаємо це припущення на сторінці країни.

Деякі країни (наприклад, скандинавські, Італія) встановлюють оплату через колективні договори. Ми чітко їх позначаємо; там, де орієнтиром є ставка кантону чи галузі, показуємо її з приміткою.

Ні. Це грайливе порівняння купівельної спроможності, а не економічний, інвестиційний чи юридичний показник.

It is inspired by The Economist’s Big Mac Index, which compares Big Mac prices across countries to gauge currency value. We flip it: instead of comparing prices, we measure how many Big Macs an hour of local minimum wage buys — a purchasing-power view of wages.